Батькам майбутніх першокласників

Підготовка до знань починається з народження.
Кожний учень протягом шкільних років проходить кілька адаптаційних стадій до нового незвичного середовища. Перший та п'ятий класи стають справжнім випробуванням, тому психологи переконливо рекомендують хоч би на перший період занять комусь із рідних повністю присвятити себе дитині.
В цілому фундамент навчання для школяра закладається на базі традицій сім'ї: тут і виховання терплячості, і здатнiсть сприймати й запам'ятовувати інформацію, тому, якщо дисципліни не закладено в самій родині, батьки не мають права вимагати від свого дитини відразу ж стати прикладом успішності у школі.
Відсутність бажання ходити до школи може з`явитись у дитини з появою перших труднощів. Заздалегідь можна провести паралель із тим, що в кожного на землі є робота, приміром, маленька бджілка трудиться біля вулика, корівка дає молоко, так і в кожної людини є обов'язкова робота, яку необхідно сумлінно виконувати. Варто майбутньому школярику пояснити, що тато ходить на роботу, мама теж працює, а от з першого вересня і він буде трудитися над здобуттям знань. Перші труднощі супроводжуйте терплячим заохоченням, мотивацією, поясненням, чому необхідно працювати і навчатись.
Батькам необхідно зрозуміти, що для першокласника набагато важливіше не вміння читати, рахувати й писати, а здатність отримувати й обробляти інформацію, узагальнювати, робити висновки, руйнувати шаблони й стереотипи, бути кмітливим,
виявляти волю й ініціативність. Проте всі ці задатки закладаються в дитині з раннього дитинства, тому батьки зроблять для дитини велику послугу, коли навіть на побутовому рівні навчать дитя уважно слухати, запам'ятовувати і вправно виконувати завдання. Ці вміння знадобляться упродовж усього життя.
Якщо зважити на той факт, що майже на 90 відсотків інтелект дитини формується у віці до 6-7 років, то дійсно важко недооцінити важливості саме батьківської роботи з дитиною. Психологи стверджують, що саме прогалини у тому ж таки вміннi слухати, запам'ятовувати можуть перетворитися на прогалини в знаннях у дорослому віці.
Помилки школярика сприймайте як свої
Лайливі й образливі слова на адресу свого вихованця — найгірше й найпримітивніше, що можна вигадати у нелегкій справі допомоги дитині з адаптуванням до школи. Звичайно, потрібно помічати у своїй дитині все: і як він вчиться, і як поводиться на уроках, обговорювати усі його успіхи та невдачі. Проте, якщо успіх можна розділити на всю родину, то невдачу юного школяра психологи радять батькам узяти на свої плечі, підбадьорюючи і заспокоюючи дитину.
На жаль, сьогодні батьки не так часто відвідують школу. Фахівці переконані: дарма. Варто пам'ятати про те, що вчитель для учня молодших класів є досить авторитетною і поважною людиною. Приміром, ваш малий вихованець може без упину аргументувати своє переконання простою відмовкою: «Так сказала вчителька!». Тому, знаючи вчителя своєї дитини, спілкуючись із ним про свою дитину, батьки іноді можуть звертатися й до позитивного маніпулювання образом учителя — присоромити якийсь вчинок школярика, мовляв, щоб сказав учитель, або ж, навпаки, похвалити свого учня і словами вчителя. Приміром, ваша дитина відразу ж після шкільних занять дійсно може не пам'ятати, чим вона займалася на уроках, адже після надмірної активності, яку вона проявляла в школі, їй складно зосередитися у позаурочний час, проте, відпочивши, вона про все вам розповість. А з'ясувати нюанси поведінки дитини у школі можна тільки зі шкільним учителем.
Щоправда, буває й так, що, старанно підготувавши дитину до школи, батьки не бачать результатів. Кожний день після занять малюк лише знизує плечима: мовляв, нічого не розумію. У цьому разі не треба поспішати ставити сина або доньку в куток, можливо, у вас підростає геній. Приміром, Альберт Ейнштейн почав говорити лише у три роки. А в початковій школі вчителі майбутньої знаменитості скаржилися батькам на його загальмованість. Насправді ж, за зовнішньою загальмованістю приховувалася зануреність мрійника у свій внутрішній світ. Отож, якщо дитина не справляється з інтелектуальними тестами, це аж ніяк не означає, що вона розумово відстала. Можливо, в неї просто повільний темп мислення.
Стресом для «першачка» є не тільки нові умови навчання, а й чисельність дітей у навчальних класах. Психологи відзначають, що два десятки гамірної малечі достатньо, щоб психічне здоров'я дитини стало нестійким, тому й називають ситуацію в переповнених класах «соціальним Чорнобилем.
Усе залежить від так званої соціальної компетентності дитини, тобто від того, наскільки маля природно почуває себе в дитячому колективі. Якщо першокласник відвідував дошкільний заклад, йому набагато легше адаптуватися до шкільного середовища із значною кількістю дітей, якщо ж практики спілкування дитини з однолітками не було, то без допомоги батьків та спеціалістів не обійтися.
За матеріалами статті: http://www.umoloda.kiev.ua